Рекомендації вчителям по роботі з обдарованими учнями
У роботі з обдарованими дітьми діяльність вчителя повинна спрямовуватися в
двох напрямах водночас: превентивному та реабілітаційному. Превентивні дії мають
включати раннє розпізнавання здібностей дитини для створення її оптимальних умов
розвитку. Реабілітація має бути спрямована на раннє виявлення здібних дітей, які
мають труднощі у соціальній адаптації, і надання їм своєчасної допомоги, не чекаючи,
коли труднощі набудуть нездоланного характеру.
Слід добре пам’ятати: якщо виникають проблеми між учителем і розумово
обдарованим учнем, причину треба шукати насамперед у першому. Вона вимагає
роз’яснювально – коригуючих впливів.
У свою чергу, педагогам варто керуватися рекомендаціями, що створюють
сприятливі умови для реалізації прийомів роботи з розумово обдарованими дітьми.
Не бажано приділяти надто багато уваги ігровому навчанню з виразним
елементом змагальності. Учень найчастіше буде переможцем, що може
викликати неприязнь інших дітей і не сприятиме створенню атмосфери
всезагальної зацікавленості.
Не підносити обдарованих дітей на “п’єдестал” чи перетворювати їх у
вундеркіндів в очах інших. Їхній успіх належним чином оцінять, а недоречне
підкреслення виключності часто породжує роздратування, ревнощі,
відторгнення замість очікуваних позитивних реакцій. Але не припустима й інша
крайність – навмисне публічне приниження унікальних здібностей, особливо
саркастичні зауваження щодо них.
Доцільно пам’ятати, що здебільшого розумово обдаровані діти погано
сприймають строго регламентовані заняття, що повторюються.
Рекомендації батькам обдарованих дітей
Важко не погодитись з думкою, що пріоритет виховання , все ж таки, залишається
за сімейною системою цінностей. Тому, надаємо потрібні підходи до вирішення
проблемних ситуацій.
Як треба поводитися батькам з обдарованою дитиною
Зрозуміти дитину і усвідомити її неординарність.
Не ігнорувати унікальність її можливостей.
Створити умови для заохочення таланту.
Не проектувати на обдаровану дитину власні захоплення й інтереси.
Не заставляти надмірно захоплюватись улюбленою справою і не
перевантажувати дитину.
Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес.
Учити терпінню, заохочувати за всі старання.
Тактовно, делікатно допомагати.
Учити програвати і не сприймати будь-яку невдачу як трагедію.
Навчити дитину бути якомога менше вразливою.
Учити володіти емоціями.
Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і в той же
час не виставляла надмірну обдарованість на показ.
Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї.
Якомога більше уваги приділяти фізичній активності дитини.
Враховувати індивідуальність.
Як не слід поводитися батькам
Нехтувати здібностями або надмірно підносити їх.
Карати за допитливість або настільки заохочувати, що це може призвести
до зриву.
Драматизувати невдачі.
Вважати, що з дитиною не пощастило і дорікати їй весь час у цьому.
Поради обдарованим дітям
У виробленні гнучкої, прийнятної для оточуючих стратегії поведінки і тактики
вчинків розумово обдарованим дітям допоможуть поради:
Перекладай свої ідеї на мову доступну, значущу для інших, щоб вони сприймали
свій внесок як такий, що слугує їхнім потребам або принаймні не суперечить.
Критику на адресу інших людей висловлюй з позитивних позицій, з бажанням
допомогти.
Давай зрозуміти, що в основному ти підтримуєш ті цінності, принципи, ідеали,
які користуються повагою колективу.
Намагайся, щоб тебе не сприймали як агресора, дозволяй іншим зберігати свою
гідність, вислуховуй їх уважно.
Зароби власний “кредит” для більшої особистої свободи протягом якогось часу,
не бійся від початку прийняти основні вимоги, якщо вони не вступають в
серйозний конфлікт з твоїми основними принципами.
Сконцентруй увагу на завданні, яке необхідно виконати, а не на “особистостях”,
не на досягненні статусу.
Бери до уваги фактор часу, так, щоб у тебе була можливість “відтягнути”
відповідь, а також обрати спосіб дії.
Ці прийоми повинні допомогти розумово обдарованій дитині розв’язати
конфлікт між збереженням незалежності та підпорядкуванням груповим
інтересам.
Діагностика виявлення обдарованості у дітей
Обдарованість багатогранна у своїх виявах. Насамперед такі діти дуже допитливі,
в них чудова пам’ять, яка базується на ранньому розвитку мови й абстрактному
мисленні. Вони класифікують інформацію, досвід, їхнім хобі є колекціонування. Такі
діти мають підвищену концентрацію уваги на будь – чому, наполегливі у розв’язанні
завдань, які їм цікаві.
Як правило, для виявлення інтелектуальної та творчої обдарованості дітей
використовуються тести на оцінювання їхніх досягнень (успішності в навчанні). При
цьому враховується, що обдарованість є дуже складним явищем: у дитини на якомусь
етапі може бути злет обдарованості, вона вражає оточення своєю обізнаністю,
значними успіхами, а потім її рівень досягнень різко знижується. І навпаки: дитина
може отримувати низькі оцінки, а через якийсь час ці оцінки вже будуть на
найвищому рівні. Тому процес виявлення обдарованих дітей – це тривала процедура,
ефективне здійснення якої неможливе за допомогою лише разового тестування.
Для вимірювання інтелекту використовують низку стандартних тестів:
 анкета з визначення здібностей учнів (за методикою Хаана і Кафа),
 діагностика розвитку здібностей дитини за моделлю Киричука,
 визначення рівня творчості Дж. Гілфорда П. Торренса,
 опитувальник творчого потенціалу,
 орієнтовано – діагностична анкета інтересів – 2 за Б.Федоришиним та С.
Карпіловською,
 тест інтелекту Векслера,
 тест інтелекту Айзенка
що містять завдання на обізнаність, розуміння, порівняння, кмітливість …
Що стосується застосування тестів на творчість, то це одна з найбільш складних
процедур, оскільки й саме поняття творчості, і його критерії не достатньо визначені.
На практиці найчастіше використовують характеристики творчості, що базуються на
дослідженнях Дж. Гілфорда та П. Торренса. Вони орієнтовані на особливості
мислення:
– легкість, гнучкість, оригінальність, точність.
Тест передбачає виконання завдань: завершення розпочатого малюнка, використання
паралельних ліній, або кружечків для побудови зображень, конструювання картин.
Однак тести не завжди дають змогу оцінити динаміку обдарованості, так само як
і не завжди допомагають виявити приховані резерви розумового розвитку дитини.
Тому певної популярності набули так звані критеріально орієнтовані тести – анкети.
Наприклад опитувальник творчого потенціалу. Метою цих тестів є визначення рівня
оволодіння дитиною поняттями і навичками, що відповідають певному рівню її
психічного розвитку. Скажімо, якщо дошкільнику доступні конкретні поняття й він
може оволодіти конкретними навичками, то критеріально орієнтовані тести
допомагають встановити на якому рівні в цієї дитини розвинуті саме ці поняття та
навички.
Рівні досягнень можна визначити за завданнями, які ставить перед собою
конкретний суб’єкт, або ж на основі конкретних досягнутих успіхів.
Проте часто показники тестів не можуть повністю виявити обдарованість дитини. Ці
тести потрібно доповнювати відомостями батьків, вихователів, учителів, даними
спостережень за дитиною.